За той час, що я не писала, багато чого сталося. По-перше, ми виїхали з квартири, яку знімали. Сподіваюсь, що ті, хто будуть там жити після нас ;), будуть в ній не менш щасливими. Саме в цій квартирі я виростила свої перші петунії та фіалки, тут дізналася про можливість фарбування шпалер, поклеїних ще за царя гороха, саме тут ми перечитували свої весільні поштівки, засинали в цих стінах після того, як стали чоловіком та дружиною і прокидались на ранок з почуттям щему та страху перед подружнім майбутнім.
Зараз ми у батьків. Але дуже хочемо вірити, що ненадовго, що нарешті доробимо ремонт в своїй малесенькій квартирі і будемо звикати до нового району та нових життєвих умов.
По-друге, відсвяткували, попри все, день народження Славіка. Дуже добре посиділи із друзями. Давно вже не збиралися.
Вперше за останні роки я пропустила день народження своєї троюрідної племінниці, що рівно місяць буде старшою за мене на два роки :) Сподіваюсь, що маленький подаруночок, зроблений власноруч, трохи загладить мою провину.
Цього року я катастрофічно пропускаю всі важливі дати - дні народження друзів, річниці, тощо.
Більше місяця вже мрію почати підготовку до Різдва та Нового року. Назбирала різних майстер-класів, довгою дорогою з Миргорода до Харкова півмісяця тому в автобусі позаписувала, кому що хочу зробити,... І все. І нехай весь світ зачекає, як говориться :) Яка підготовка, якщо дисертацію вже час здавати?
Зі зробленого останнім часом, хіба що сплетена брату шапка, яка викликає в нього певні сумніви, але сподіваюсь він все-таки буде її носити. Шапка планувалась як Різдвяний подарунок, але нехай вже зараз вдягає!

А доки в футболі перерва, саме час показати вам ще декілька фотографій з нашої подорожі до Москви.
В останній день ми влаштували променад Москвою-рікою, від Воробйових гір до парку Горького (який виявився зовсім не М. Горьким, а А.М. Горьким). Воробйови гори підкупили купою табличок із описами різних тварин-птахів, а на самому вході ми зі Славіком пораділи трохи інфантильно-милому напису (приблизно так): "Шановні гості, наші вужі, білочки та ящерки повзають всюди, а для вас, як для дорогих гостей, ми проклали доріжки, щоб вам було зручніше гуляти нашим парком, будь ласка, скористайтесь ними". Це замість "По газонах не ходити!" Десь на горі ми несподівано опинилися перед декількома клітинами - маленький імпровізований звіринець. Не встигли ми підійти до першої клітки, як до нас підбігла немолода жінка, яка сказала: "Будь ласка, не будіть сову, я її тільки приспала. Півгодини їй колискову співала." :) Славік потягнув мене за руку і ми залишили це царство приспаних сов та божевільних бабусь.
Нескучний сад виявився дійсно "нескучним", оскільки ми в ньому заблукали і зрозуміли це тільки, коли опинилися перед великим яром, який довелося обходити.
А парк Горького в понеділок зранку був повністю вимерлим - порожні доріжки, закриті атракціони, холод і собаки, собаки і собаки.


( Дивіться )

Ми звикли на свята дарувати та отримувати подарунки від родичів, друзів, колег, а чи доводилося вам обмінюватися подарунками з абсолютно незнайомою чи погано знайомою людиною?
Чи давно ви отримували сповіщення про те, що вам хтось надіслав посилку і бігли на пошту забирати ось той завітний душевний коробочок із чимось неочікуванним, наповненим турботою та чудом бескорисного бажання доставити вам радість?
Наповніть свої новорічно-різдвяні свята ще одним чудом. Приєднуйтесь до нашої гри та спільноти skoro_novyj_rik. Я вже тут. Реєстрація до 19 листопада. Тож не зволікайте!

Як я вже писала, з 23го по 26е жовтня ми були у Москві. Востаннє я там була років зо 15 тому. Сказати, що я мріяла там побувати ще раз - ні, якось ніколи такого потягу не відчувала, але коли видалася можливість та, головне, привід поїхати, вирішила не миритися з обставинами, які казали: "Ні, не їдь", та поїхала. Інколи варто потурати власній безвідповідальності та авантюризму.
( Далі+фото )

А ми в Москві :)

І ось саме зараз, поки там, за вікном мряка і справжня осінь, чомусь дуже захотілось поділитися з вами літом. Як завжди, у фотографіях. Таке воно було, наше літо 2009го.


( Останні холостяцькі відчуття )

Не знаю, як ви, але я в дитинстві дуже любила крутити з фольги різні каблучки. Дуже різними вони, щоправда, не виходили. :) Але так приємно було натягти на палець блискучий папірець і роздивлятися, як він блищить. До таких самих розваг можна приписати одягання "фати" у вигляді гардин, створення довгих нігтей з квіткових пелюсток.
Згадавши дитинство, я знову накрутила її - каблучку. Щоправда, не з фольги, а з дроту-проволоки.
( Тут )
А днів 10 тому я брала участь у конкурсі із своїми зліпленими кульчиками у вигляді каштанчиків. Нічого не виграла, звичайно, але вони мені подобаються. Щоправда, зараз уявляю собі тільки одну людину, яка б таке стала носити :)
( Тут )
Ось таке творче життя. Я б вам ще розповіла про українсько-німецький форум, в я кому брала участь, і про те, як виявилось, що нікому нічого було не потрібно, окрім мене, яка дуже не хотіла на нього витрачати час... "Але це вже інша історія..." Хіба що попрактикувалась в німецькій. Передусім, послухала німкень.
Осінь прекрасна. Хочеться гуляти, розкидувати та збирати листя, фотографувати та танцювати. Тож чекайте на фотки осіннього Харкова та осіннього Каїру "в нагрузку".

Заходьте та голосуйте. Я теж беру участь :)

Отже продовжую викладати фотографії з "медового тижня". Наразі, Ізраїль та Палестина.
Варто зазначити, що до Їзраїля мене не впускали довго. Вся наша екскурсійна компанія пройшла кордон значно швидше, а мене із одним фотоапаратом в руках затримали, щоби зняти весь пил з фотоапарату та телефону спеціальною щіточкою та просканувати зібране на апараті. В чому різниця між мною і натовпом інших туристів, я не знаю, хіба що на запитання, чи розмовляю я англійською, замість: "Шо?", "Га?" та просто тупого мовчання і мотання головою, я відповіла:"Yes, I do.", після чого отримала почесну наліпку на зворотній бік паспорта. Крім того, в тій касі, до якої я підішла отримувати візу, не було відповідних штампів для українців, довелося чекати чергу до іншої, а потім відповідати англійською на безліч запитань щодо моєї релігії, чи маю родичів чи знайомих в Ізраїлі та інше. Чоловіка таке не питали, можливо, не знали, як це буде російською. Щоправда, в Ізраїлі багато хто говорить російською, і на митниці так само. Для росіян процедура переходу кордону така сама, як і для українців, хіба що їх трохи швидше пропускають з огляду, що у всіх касах (а не в окремих, як для українців) добре налагоджений механізм видачі віз для росіян. Одна жінка занадто пізно зібралася з Єгипту до Єрусалима на екскурсію, і їй сказали, що якщо б вона була росіянкою, то могла би їхати прямо так, без того, щоб її ім'я, як всі наші, подавали у списку за 3 дні до Ізраїля.
Але ці всі дрібниці тільки додали цікавості нашій поїздці. Вона була напрочуд інформативною, щоправда, часу не вистачило на те, щоб сказати: "Все, я більше сюди не хочу..." :)

Почнемо із Мертвого моря:

( Read more... )
Найдавніше місто світу: Єрихон, той самий чиї стіни "вірою пали по семиднівному обходжені".

( Read more... )

Всі, хто хоче виграти в акції чудові речі для рукоділля, заходьте сюди:
http://stitch.kh.ua/index.php?section=info&action=candy&id=1

Гора Мойсея (Сінай) або, як її називають ченці, «священний пік», має висоту 2285 метрів над рівнем моря. Відповідно до християнської традиції, це та сама гора Хориву, на вершині якої Мойсей одержав скрижалі й десять заповідей.
На вершину тягнуться дві дороги. Одна – так звана Верблюжа стежка, завширшки приблизно три метри, яка то серпантином в’ється вгору, то вирівнюється. Її протяжність 6 кілометрів.
Інший шлях – так звана Дорога покаяння. Це три тисячі сходинок, прорубаних у скелях монахами. Вона значно коротша, проте крута. Нею частіше сходять униз, бо підніматись особливо важко.
Обидва шляхи сходяться перед кілометровим крутосхилом, на якому ще близько 700 сходинок.
На вершині гори Мойсея побудована каплиця, присвячена Святій Трійці.
За переказами , людині, що зійшла на гору, і зустріла там схід сонця, відпускаються всі гріхи...
( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )
"Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню.
І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині.
І отаборився там Ізраїль навпроти гори. А Мойсей увійшов до Бога.
І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе."

Монастир Святої Катерини – православний чернечий центр, що існує без перерви з VI століття. Уже 1400 років знаходиться він у середині Синайської пустелі, зберігаючи свій особливий характер з тих часів, як був побудований у період правління візантійського імператора Юстиніана (527-565 років). На території монастиря перебуває Неопалима Купина, кущ у полум'ї якого Господь став перед Мойсеєм і велів йому вивести синів Ізраїлевих з єгипетського полону.
( Read more... )

4ого числа це сталося!

( Світ захопили машини? )

Натрапивши вчора на згадку про стрічку Вадима Перельмана з Умою Турман, яка називається "Все життя перед очима" і безліч коментарів, що все там незрозуміло і "нєпанятна", були заінтриговані і вирішили подивитися.
Стрічка сумна і трохи депресивна, але тим, певно, і сподобалась. Що там може бути незрозумілого нам було неясно, оскільки останні хвилини стрічки роблять ідею очевидною та цікавою. А ще варто згадати назву, і тоді взагалі сумнівів у трактуванні не з"являється.
Люди, яким незрозуміло, на виставах Арабесок не були :)
На вихідних, що минули, ми нарешті побували на дачі. Налаштувавшись на героїчні вчинки, ми перетнули Печенізьке водосховище на гумовому човні, на зворотньому шляху, десь посеред водосховища та розмови про образ професора Преображенського з "Собачого серця", човен почав здуватись. Зорієнтувалися ми досить швидко і, повернувши на місце затичку, що тримала повітря в човні та поклавши мене на дно, щоб рівномірніше розподілити вагу, рази в два швидше подолали шлях. Декілька секунд було страшно, але далеко не так, як коли ми в травні зачепились за корягу посеред холодного Донцю на байдарці, продравши її так, що вода прибувала швидше, ніж ми її вичерпували.
І тоді, і зараз все закінчилося добре.

Цими вихідними я нарешті відкрила сезон купання в славетній річці Хорол, що можливо вже й "не та, що була", але чудова для відкриття купального сезону (який скоро вже закінчувати :)), потім продовжила купальний сезон в не менш прекрасній річці Псьол, обгоріла, об"їлася, наплелася ляльок-мотанок із сіна з майбутнім племінником, майже засушила домашні квіти, згноїла кактус, втопила мобільний, не стрибнула з катамарану, не посадила дерево, не виростила сина, не побудувала будинок...
Вихідні пройшли не дарма. А у вас?

Це подарунок. Ваза для квітів. Мєсьє анонім та кульки зліплені з полімерної глини.



"... той хто знає як входить вітер у серце несучи за собою
сім’я перекотиполя полину і амброзії
– саме той продає на вулицях вітер
ніжно загорнутий у пелюстки блакитних кульок..."

К. Хаддад

Чи хтось з нас не хотів би автобусом зі Львова доїхати до Австралії, заїхавши по дорозі до Чехії та Німеччини? Ще вчора про такий тур можна було хіба тільки мріяти!
( А ось сьогодні він вже існує: )

За два дні мене зафрендило 7 ботів. До чого б це?

Для когось сьогодні тиждень розпочинається, а для мене офіційно по-англійські закінчується. Вранці склала іспит зі спеціальності - останній кандидатський іспит в аспірантурі. в суботу врешті отримала залік з економіки, яку мала скласти ще 2 роки тому, але невідомо чому затягнула. Для того, щоб її скласти, мала написати про світову кризу і заходи для виходу з неї. Пишучи про вихід, мало не увійшла в депресію: такі статті та дослідження експертів, які довелось прочитати, варто читати лише, коли все настільки прекрасно, що аж нудить, як хочеться чогось поганого, і в жодному разі не людям із чутливою психікою.
Для більшої мотивації та покращення здорового духу, начитавшись hudozhnytsya, вирішила, що працювати "на природі" можна і на 8 поверсі, посеред спального району мегаполісу. Підтягуючи крісло-грушу до балкону і виставляючи ноги під сонце, я відчуваю себе мало не білосніжкою або сплячою красунею хіба що із ноутбуком замість кошика. Знаєте, чому? Тому що я вже налагодила контакт із голубами і іншими створіннями, які прилетають на наш балкон, як додому.
( Photoproof )
Щоправда, позавчора я зрозуміла, що Білосніжки з мене не вийде - довелося руйнувати старанно вибудуваний дім бджоли оси, яка оселилась у наших балконних дірявих дверях.

Мені було її страшенно шкода, але улей в домі - це точно не для мене. Вона ще день літала навколо мене і шукала свої зруйновані соти, втішає те, що вона тільки почала роботу і мені не довелось виганяти її з насидженого місця. До речі, не дали ми будувати гніздо і голубам, які ще місяць тому були впевнені, що наш балкон - ідеальне місце для їх гнізда.
Зараз же на нашому балконі вирощується цибуля, яка вже дала перший (і останній) врожай...
( Photoproof )
... а також фіалки і петуньї. Останні поки що зовсім маленькі, але по-дорослому сидять у великому горщику. (Останнє речення якесь специфічне вийшло, майже двозначне... нє?)